Стандартний робочий тиждень — це, як правило, 5 робочих днів та два вихідні дні, 8-годинний робочий день або 40 робочих годин на тиждень. Буває, що роботодавець встановлює 6-денний робочий тиждень із одним вихідним днем, тоді робочий день має тривати не більше 7 годин (ст.ст. 50–52 Кодексу законів про працю України, далі - КЗпП). Встановлює це роботодавець наказом, прописує в правилах внутрішнього трудового розпорядку і у колективному договорі. А от тривалість неповного робочого дня чи тижня для кожного окремого працівника зазначається у наказі.

Працівник може працювати не 8 годин, а, наприклад, 4 години на день або не 5 днів на тиждень, а 3 дні. Це все - неповний робочий час. Також можна встановити неповний день і тиждень одночасно (лист Мінсоцполітики № 713/19/71-07).

Про те, що працівник працюватиме неповний день чи тиждень, він може домовитися з роботодавцем як під час прийняття на роботу, так і пізніше (ст. 56 КЗпП).

Але є категорії працівників, яким роботодавець зобов'язаний дати можливість працювати неповний день чи тиждень, якщо вони про це просять. До них належать (ч. 1 ст. 56 КЗпП, ст. 1861 КЗпП, ст. 172 КЗпП, ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про відпустки»):

• вагітні жінки;
• мами дітей до 14 років або дитини-інваліда;
• працівниця, яка доглядає за хворим членом сім'ї, про що є медичний висновок;
• батько, який виховує дітей без матері (у тому числі якщо вона перебуває на тривалому лікуванні);
• опікуни (піклувальники);
• працівниці, які достроково вийшли на роботу в період відпустки по догляду за дитиною. Попросити працювати неповний день може батько дитини або родичі, які фактично за нею доглядають;
• працівники з інвалідністю.

Оформлюється неповний робочий час:

1. При прийомі працівника на роботу. При цьому людина пише заяву, в якій просить прийняти його на роботу на неповний робочий час — день чи тиждень. Роботодавець видає наказ, де зазначає, що приймає працівника на неповний робочий час, а також скільки днів на тиждень і по скільки годин на день він працюватиме, або зазначає частку ставки. Ці ж умови потрібно прописати в трудовому договорі з працівником.
2. Переведення на неповний робочий день чи тиждень працівника, який вже працює. Це можна зробити в будь-який час. Порядок оформлення переведення залежить від того, з чиєї ініціативи воно проводиться. Якщо на прохання працівника, то він подає заяву, а роботодавець видає наказ і вносить зміни до трудового договору. Якщо ж з ініціативи роботодавця, то процес дещо складніше:
   • видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У наказі обґрунтовуються причини змін (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Якщо немає змін,  встановлювати або скасовувати неповний робочий час не можна (лист Мінсоцполітики від 15.07.2011 № 195/13/1334);
   • за 2 місяці до запровадження неповного робочого часу працівники попереджаються про зміни під підпис;
   • працівники пишуть заяви, що вони згодні працювати за новими правилами або, навпаки, відмовляються їх приймати;
   • видаються накази про переведення усіх працівників на неповний робочий час;
   • вносяться зміни у посадові (робочі) інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, інші документи, у яких відображаються нові умови, з ними ознайомлюються працівники.

Якщо працівник категорично відмовляється працювати у нових умовах, його звільняють за п. 6 ст. 36 КЗпП, із вихідною допомогою у розмірі середнього заробітку.

Документи про встановлення неповного робочого часу обов'язково мають бути правильно оформлені та ретельно зберігатися: у разі перевірки у роботодавця мають бути докази, що він законно платить працівникам зарплату менше від мінімальної.

Якщо працівник працює неповний робочий час, роботодавець платить йому заробітну плату за фактично відпрацьований час, виходячи з розміру посадового окладу й норми робочого часу поточного місяця (ст. 56 КЗпП).

Норму робочого часу з урахуванням свят і вихідних щороку розраховує Мінсоцполітики. 

Щоб не було непорозумінь, не слід забувати про фіксацію відпрацьованого часу у табелі обліку робочого часу (форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату № 489).

Якщо при встановленні неповного робочого часу зазначається, що працівник оформлений на частку ставки (наприклад, 0,5 або 0,25 ставки), тоді зарплату розраховують від ставки (окладу) за посадою, її розмір має бути зазначений у штатному розписі.

Усі місяці, за які сплачується за працівника єдиний соціальний внесок у повному обсязі, зараховуються до його страхового стажу. А страховий стаж дає працівникові право на отримання соцвиплат від держави — лікарняних, декретних, пенсії тощо.

Неповний робочий день чи тиждень не впливає на надання та тривалість основної відпустки.

Якщо працівник оформлений й отримує заробітну плату за неповний робочий час, а насправді він працює за повним графіком, — це є порушенням трудового законодавства, яке у разі виявлення інспектором праці тягне за собою штрафні санкції у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП).