Під час воєнного стану багато неповнолітніх намагаються знайти підробіток, щоб заробити кошти для здійснення своїх бажань чи підтримки матеріального стану своєї родини. Заклади громадського харчування, торгівля, служби доставки тощо стають найпоширенішими місцями підробітку студентів та учнів старших класів, багатьом з яких ще не виповнилося 18 років. 

Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що особи віком від 14 до 18 вважаються неповнолітніми. 

Для неповнолітніх громадян діюче законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але, на превеликий жаль, багато хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними правами. До того ж, деякі роботодавці використовують нелегальну найману працю, і  в результаті неповнолітні залишаються взагалі без належних гарантій. 

Перш за все, пунктом 5 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Також неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 187 КЗпП України). 

Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що такі працівники приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. В подальшому, до досягнення 21 року, такі працівники щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП України, ст. 17 ЗУ «Про охорону праці»). 

Слід також знати, що для осіб, які не досягли 18 років, при прийнятті на роботу не встановлюється випробувальний термін (ч.3 ст.26 КЗпП України). 

Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. 
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку. 

Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час.  Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка 
повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві, в установі, організації. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву (ст. 195 КЗпП України, стаття 10 Закону «Про відпустки»). 

Стаття 190 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про охорону праці» забороняють: застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах; залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. 

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше 18 років затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. 

Гарантії щодо праці неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану. 

Джерело: https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektsiia-pratsi-informuie-trudovi-prava- nepovnolitnikh-pid-chas-voiennoho-stanu-3/.