Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 Податкового кодексу, відповідно до якої під час встановлення податку можуть передбачатися пільги та порядок їх застосування.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).

Повноваження щодо встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку, що сплачується на відповідній території, надано органам місцевого самоврядування.

Пунктом 284.2 ст. 284 Податкового кодексу визначено: у разі якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

При цьому згідно з пунктами 1, 3 ст. 73 Закону № 280 акти органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільг зі сплати земельного податку прийнято, то воно є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами з урахуванням строків, визначених таким рішенням.