Документ має на меті знизити ризик аварій на об'єктах підвищеної небезпеки (ОПН), а також узгодити законодавство України з правовим полем Європейського Союзу.

Зокрема, закон уточнює термінологію та впорядковує процедуру ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки (1, 2 або 3 класу).

Документ скасовує декларації безпеки на ОПН. Натомість оператори об'єктів підвищеної небезпеки 1 та 2 класу самостійно визначають і затверджують політику запобігання аваріям на цих об’єктах і надають інформацію про неї Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також готують і подають звіт про заходи безпеки на об’єктах, які вони експлуатують.

Також оператори розробляють плани локалізації та ліквідації аварій та їхніх наслідків для кожного свого об’єкта підвищеної небезпеки. Такі плани переглядаються не рідше ніж раз на три роки.

Місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування розробляють зовнішні плани реагування на надзвичайні ситуації, які можуть виникнути на ОПН 1 класу і наслідки яких можуть вийти за межі цього об’єкта.

У законі також визначений порядок дій у разі виникнення аварії на об'єкті підвищеної небезпеки. Серед іншого передбачається, що оператор ОПН зобов’язаний самостійно призупиняти діяльність виробництва (експлуатацію обладнання), на якому сталася аварія.

Крім того, документ удосконалює механізм координації між відповідними органами нагляду з урахуванням повноважень компетентного органу, а також процедури надання інформації після нещасного випадку на ОПН.

Закон набирає чинності через один рік з дня опублікування, крім пунктів 3 і 4, які набирають чинності в день публікації.