Протягом останніх років трапляються непоодинокі випадки укладення з найманими працівниками договорів цивільно – правового характеру (змішана форма договорів) замість належних трудових договорів.

З метою профілактики вчинення порушень законодавства про працю, ТДІзПП у Донецькій області нагадує роботодавцям, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При роботі за трудовим договором:

1. Обсяг виконуваної роботи визначається  у вигляді професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначеної відповідно до класифікатора професій.
2. Робоче місце створюється  роботодавцем і він забезпечує всі необхідні умови праці, необхідні для виконання визначених  договором робіт.
3. Працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, конкретним його посадовим особам.   Виконує роботи відповідно до графіку чи режиму роботи, встановленому  роботодавцем.
4. За виконання робіт працівникові нараховується та виплачується заробітна плата в розмірі не нижче, встановленому законодавством. 

Трудове законодавство поширюється в повному обсязі:  внесення запису до трудової книжки; загальнообов'язкове державне соціальне страхування

 При виконанні робіт за цивільно – правовим договором:

1. Обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання.
2. Підрядник виконує визначені договором роботи на власний страх та ризик. Однак договором можуть передбачатись умови надання сировини чи матеріалів для виконання цих робіт.
3. Договором встановлюються початковий та кінцевий терміни, в межах яких підрядник повинен виконати   визначені договором роботи відповідно до власного графіку роботи та виходячи лише з власних можливостей.
4. Підряднику за виконання визначеної договором та зданої відповідно до акту роботи виплачується дохід у розмірі, встановленому самим  договором. До цього доходу крім заробітної плати може включатись й вартість інших  витрат, які поніс підрядник при виконанні роботи.                                                                                                                

При цьому, діють  лише  норми  цивільного законодавства.

Таким чином, предметом трудового договору є процес виробництва і праці, а предметом договору цивільно – правового характеру - результат конкретної праці.

   Якщо договір який укладено з працівником містить хоч одну ознаку трудового договору, його предметом буде сам процес виробництва та праці , а виконання робіт за договором є обов’язковою ланкою, механізмом, гвинтом в цьому процесі (взаємодії з іншими особами), то такі відносини  можливо вважати трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання таких договорів недійсними, оскільки суть домінує над формою.

  Пункт 5 ст.50 Закону України „Про зайнятість населення”  роботодавцям забороняє застосовувати працю  громадян без належного оформлення  трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.

Яковенко Н. М.
Перший заступник начальника Територіальної
державної інспекції з питань праці у Донецькій області