Порядок оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку регламентується п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу, пп. 170.2.1 якого визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 вищезазначеного пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються, зокрема, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Слід зазначити, що відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу платники податків зобов’язані, зокрема:

• вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, в разі якщо такий платник податку зобов’язаний згідно з розділом ІV цього Кодексу подавати декларацію;
• отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
• подавати Податкову декларацію у визначені строки у випадках, у яких відповідно до норм цього розділу таке подання є обов’язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Податковій декларації з цього податку.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, строк позовної давності зі зберігання первинних документів для розрахунку інвестиційного прибутку розпочинається з моменту подання Податкової декларації, а розрахунок інвестиційного прибутку здійснюється лише на підставі первинних документів.